Так, це не природний колір. Ми вперше використали харчовий барвник.
— Навіщо?
Цей лікер — дистилят. Тобто м’ятна настоянка, пропущена через перегінний апарат. На виході ми мали прозорий ароматний спирт м’яти міцністю близько 65–70%. Щоб приготувати з нього лікер, потрібно розбавити спирт цукровим сиропом. Але тоді він помутніє. Ви колись додавали воду в самбуку чи турецьку раки? Тут приблизно те саме, тільки не так інтенсивно.
Майже прозорий, але все ж таки трохи каламутний колір — це кошмар перфекціоніста. Я вирішив, що такий колір м’ятному лікеру не пасує, і підфарбував його в тархуново-зелений. Заразом не ламається шаблон «якщо м’ята, то має бути зеленою». На смаку це, зрозуміло, ніяк не позначилося.
— А навіщо ви взагалі переганяли м’ятну настоянку? Чи не можна було її розбавити сиропом відразу?
Для того, щоб з часом смак та колір напою не змінювалися. Кілька років тому ми пробували готувати й м’ятну настоянку, і м’ятний лікер — виходило щось не те. М’ята — трава ніжна, а м’ятна настоянка — продукт нестабільний. Вже за кілька днів після занурення в алкоголь листя м’яти та сам напій втрачали яскраво-зелений колір і по-осінньому жовтіли. Крім того, насичений ментоловий аромат поступово зникав, набуваючи якихось болотних відтінків. Повторна дистиляція позбавила нас цієї проблеми.
Тепер ми маємо чистий м’ятний запах, неприторну солодкість (вміст цукру — 10%) та помірну міцність, в якій ефірні олії м’яти розкриваються найповніше. Так, можна зробити лікер міцнішим, але тоді смак стане грубшим, ми перевіряли. І зійшлися на 25% — це вдале співвідношення «м’ятності» та міцності. Прекрасний м’ятний лікер, я задоволений результатом.
Його можна вживати як аперитив або на десерт, крім того, існує чимало коктейлів, в яких одним з інгредієнтів виступає crème de menthe. Ми, щоправда, не куштували, бо не міксологи, але те, що знаходили в англомовному інтернеті, виглядало спокусливо.