Джин «Антонік» пройшов довгий еволюційний шлях до вершини джиноробства, і треба визнати, що він знаходиться вже десь неподалік.
Ми говоримо: «джин» — маємо на увазі ялівець. Але джин — ось так сюрприз! і я не іронізую, бо сам дізнався про це тільки минулого року — складається не з одного лише ароматного спирту ялівцю, а ще й з т. зв. «ботанікалів» (переклад в лоб англ. botanicals) — прянощів і трав, і ось їх-то спиртові витяжки й формують унікальний смак конкретного джина, інакше б всі ці сотні фабричних і крафтових джинів відрізнялися один від одного лише етикетками.
За сотні років, що джин відомий світові, сформувався базовий набір його складових. В першу чергу це, звичайно, ялівець. (Тільки напій міцністю не менше 37,5% і з переважаючим в рецептурі ялівцем може називатися джином — це правило.) У другу чергу — коріандр. У третю — щось цитрусове (частіше — лимон). У четверту — все що завгодно, тому що обмежень немає, аби ялівцю було досить.
Я пішов шляхом першедослідників ідеального джина і крім ялівцю додавав до свого джину те, на що вистачало фантазії. Зараз вже ніхто не памʼятає, що це було, але успіх то супроводжував мене, то ні. Часом доходило до того, що сторінку джина в інтернет-магазині взагалі доводилося вимикати, щоб не дражнити поважну публіку. Але я не міг продавати джин, який не подобався мені самому.
Нарешті після кількох місяців експериментів я прийшов до того складу трав і прянощів, на якому вирішив зупинитися. Наступні кілька партій трохи відрізнятимуться один від одного пропорціями ботанікалів, але їх перелік швидше за все мінятися вже не буде.