Вибачте, магазин на паузі: відправити замовлення поштою зможемо тільки 2 серпня (кур’єром — з 3 серпня).
Бажання
Додайте товари до списку бажань
0
Мій кошик

Чача «Винограппа»

В наявності
Артикул: 530
290 грн
В бажання
Увійдіть на сайт щоб
додати товар в список бажань
Оптові ціни від 3 одиниць
%
Увійти для відображення накопичувальної знижки

Обʼєм
Характеристики
Склад дистильоване червоне сухе вино, очищена вода
Міцність 42%
Короткий опис Дистильовані червоні сухі вина з трьох різних домашніх виноробень Бессарабії.

Нова пошта: 30 грн — якщо ви обрали передоплату (60–80, якщо наложку).

Курʼєром по Києву: 60 грн.

Покупки від 700 грн відправляємо безкоштовно.

Номер карти для передоплати надішлемо в листі — підтвердженні замовлення.

Будь ласка, оплачуйте відразу, ваше замовлення вже підтверджено.

На крайній випадок є й наложка, але цей варіант вийде вам дорожче на 30–50 грн.

 
 

 

 

Опис

В Україні пороблено з міцним смачним алкоголем. Є всі умови для виробництва віскі (ну або хоча б невитриманого зернового дистиляту) — немає ані віскі, ані дистилятів, ані власного слова для позначення цих напоїв (окрім хіба що старовинного виразу «хлібне вино», яке зараз звучить дико). Вся країна пʼє горілку і вважає, що це нормально.

Те саме стосується й виноградного дистиляту. Як його не називай — чача, граппа, ракія, ципуро, виноградний бренді — всі ці слова означають по суті одне й те саме, а українського слова для цього напою немає. Тому довелося запозичувати.

Граппа не підійшла, тому що де ми, а де Італія.
Ципуро не підійшло, тому що де ми, а де Греція.
Ракія за змістом і спорідненістю з Балканами підійшла б найкраще, але була підозра, що ракію плутатимуть з турецької анісовою раки.
Тому довелося зупинитися на грузинській чачі. Безпрограшний варіант, хоча де ми, а де Грузія. Але чачу знають всі.

Спочатку дуже хотілося, щоб мені хтось допоміг, тому першу експериментальну партію було вирішено робити з готового вина. Я звʼязався з декількома домашніми виноробами в Одеській області та викупив у них в сумі 150 літрів червоного сухого вина. Щоб нікому не було образливо і щоб смак чачі не стрибав від партії до партії, готові напої було вирішено обʼєднати — все-таки у кожного винороба вино відрізняється на смак.

Три місяці по тому я тримав в руках пляшку фруктової ракії звідкись з Балкан. Що це щось фруктово-ягідне, на смак було ясно відразу. Що саме — тут, думаю, розгубився б і найдосвідченіший балканський винокур. Річ у тім, що в одному з вин сильно виділяються не виноградні, а фруктові тони, і якщо в самому вині це викликало подив, то після двох перегонок той фруктовий присмак надав дистиляту навіть певної пікантності. Все-таки нехай в цій чачі буде якась загадка. Іншу таку я вже не повторю.

Вгору