Мене звати Антон Петров, а це моя дружина Наталя. Ми живемо в Києві.

 

 

(Фото: Anna Agafonova.)

Як зʼявилася Voevodka

Готувати настоянки мене навчили в 2007 році. У мене не було питущого дідуся, який би залишив рецепт своєї фірмової настоянки на самогоні. Я не їздив по Карпатах опитувати столітніх гуцулів, які секрети вони додають у свої напої, що дарують здоровʼя та довголіття. У «Воєводки» немає легенди, що йде корінням в далеке минуле. «Воєводка» — наша сучасниця, дитя XXI століття. Її замовляють інтернетом, оплачують через мобільний банк і постять в сторіз.

Протягом кількох років я експериментував з десятками смаків: ягоди, фрукти, сухофрукти, трави, прянощі, коріння — в діло йшло все, що можна було знайти на базарі. Але не все годилося для настоянок.

Тим часом домашнє виробництво привернуло увагу друзів. Продукт ставав популярним, і йому потрібна була назва. Зʼявилася вона випадково і завдяки Живому журналу. В той час я жив у Росії та вів ЖЖ voevoda. Одного разу на вечірці приятель пожартував: «Воевода делает водку. Получается „воеводка“». Всі пореготали, а я запамʼятав. З того часу мої настоянки називаються «воєводками».

На жаль, слово «воєводка» не перекладається українською (однак гра слів зберігається в польській: wojewódka). З цим довелося змиритися, тому що кращої назви вже не придумати.

Всі ці роки я працював випусковим редактором в газетах, журналах і онлайн-виданнях. «Воєводка» була моїм улюбленим хобі та святом, яке завжди зі мною. Потроху хобі ставало прибутковим — у 2014-му я познайомився з власниками кількох київських барів, які охоче поставили «Воєводку» до себе на полиці. Так прийшла слава.

Що краще йшли справи у «Воєводки», то менше мені хотілося займатися журналістикою та редактурою. Зрештою я проміняв видавничу рутину на захоплені відгуки барменів та палаючі очі відвідувачів.

Наші настоянки й лікери — це алкоголь великого міста. Вони звикли до лікерних чарок на тонкій ніжці, комфортно почуваються в хайболах з коктейлями та в красивих стопках для міцних напоїв під їжу. А найбільш міський напій з нашої лінійки — це, звичайно, джин. Як пише Річард Барнетт: «Джин — напій городян, квінтесенція всіх чеснот і пороків великого міста».